Я не чувствую сердца порой,
Будто вместо него пустота -
И объяла меня немота,
И накрыла меня с головой.
И я вывернут, словно сукно,
Наизнанку и то, что внутри
Стало ликом одной простоты,
За которой и нет ничего.
Но при этом мне как-то легко
Я один, как пустующий храм,
Я наверное, просто стекло,
За которым легко небесам.
Осуждения нет и вины,
В том и дело, что нет ничего,
И иду я, как без головы
И без тела, одно лишь пальто.
А быть может, так выглядит свет,
Что рассеян по всем сторонам?
Или, может быть, это - ответ,
Когда вместо вопроса я сам?
В общем, странная здесь круговерть
Непонятная в сущности мне -
Куда делась красавица смерть
С её знаком на каждом челе?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
Проза : Повести Лисицина. Нечаянное счастье. - Eвгения Игнатьева (псевдоним) Историчность прокосула Сергия Павла, которого апостол Павел обратил к Христу, всегда подвергалась сомнению потому, что не было исторических документов,упоминающих его имя. ЭТо рассказ предлагает объяснение этому факту. Но действие рассказа происходит в России в 19 веке.
